дерев’яна веранда в якій геть нічого немає 
окрім нас в запізнілому літі 
крім засмаги і втоми в тілах припасованих так 
ніби вилитих майстром з одного ковша 
крім сухих оберемків рум’янку і стосиків книг 
в павутинній мережці і яблук розсипаних скрізь по долівці 
й знесилених ос в сулії з-під торішнього сидру 
крім дитячих зізнань почергово 
про те що залишиться з нами може навіть тоді 
коли нас не залишиться більше .

                                                                             М.Савка